дружнє життя. для друзів

Існують різні стани, коли хочеться з кимось зустрітись, особливо, якщо дуже давно не бачились.
Є друзі, з якими не випадає зустрічатись кожного дня, але хоча б раз на квартал так було б класно випити горнятко кави, з'їсти 1-2 віденьскі булочки, послухати музику від Скрябіна "З новим роком і рождєством" і згадати про теплі часи в Румунії або гірські лижі в Буковелі.

А є друзі, про яких знаєш, що вони, є, іноді отримуєш від них електронний лист в бсс в копії, але все ж таки бажаєш зустрітись хоча б ще раз в цьому житті. От просто так - побачити знайоме обличчя, почути знайомий голос, сказати - "я рада тебе бачити".
і такі друзі є.

Друзів є багато, вони - це люди, які створюють життя навколо ще більш яскравим, тому що ми отримуємо емоції і те, що підтримує тебе в думці про сенс життя. Це павутиння, яке складається тільки з добрих ніточок і весь малюнок, який я отримую, коли бачу на це павутиннячко - це малюнок моїх друзів - це картинка мого дружнього життя.

Павутинок є багато - деякі з роботи (колеги, керівництво), з родичів (близькі і дальні), з клієнтів і партнерів, з знайомих і людей, які оточуюють. Але найгарніше павутиннячко - це те, яке створено з-за допомогою друзів.
Дякую!

дві половинки життя

Не можу сказати, що я скучила. Ні, ми не бачились то всього 27 годин. Але мені не комфортно, мені не хочеться так бути. В мене немає відчуття дому.

Дивно, але моє "нормальне" існування, тобто гармонійне, достатнє, зручне, цікаве, веселе, тепер тільки із Мелешиком (:)). І коли навіть ми по деяких обставинах маємо бути десь далеко один від одного. То це неправильно. Життя складається з двох частинок і болісно, коли вони не рядом.

Комусь це легше, хтось звик, дехто немає іншого виходу, але якщо це можливо - бути якомога частіше вдвох і отримувати радість кожної хвилинки, коли ми разом, то все стає таким легким і всеможливим.

бадьоро і радісно

Сьогодні дуже бадьорий день. Перший раз мені просто захотілось не довго лежати в ліжку і не хотіти вставати, а навпаки пружніми рухами перевернути ковдру, стрибнути в мій домашній одяг і почати разом із Славіком цю таємну річ, яка називається ранкова зарядка :)

Ще з дитинства вона уособлює у собі поєднання диких рухів з ногами і руками, ти маєш із серйозним обличчям розтягувати свої м'язи, якщо вони є :), а потім правильно дихати, а сьогодні мені хотілось просто робити щось подібне, і отримати від цього задоволення. Хе, я думаю в мене це вийшло.

Після 15 хвилин - усмішка не покидала мене цілий ранок, а на роботі в кабінеті всім просто хотілось бажати щастя і успіхів у особистому житті. тому що в мені проснулось зранку все - починаючи від моїх думок, закінчуючи моїм тілом.

Дуже сподіваюсь, що завтра стане щось подібне :).

Всіх люблю і цілую! :)