так класно ввечері зустрічатись і ще під час подорожі додому три, чотири, шість, вісім, десять разів притискатись до коханого :), навіть якщо нічо не трапилось, все одно - хочеться постояти трохи просто на тротуарі і зазірнути в очі один до одного і продовжити оповідання про те, як пройшов день і як змінювалась на протязі всього дня погода.
Ми такі цікаві :) І кожен з нас проживає своє окреме життя з 9 до 18, і іноді замислюєшься - а чи хочеться все життя віддавати 9 годин щоденно комусь? можливо ми в силі керувати ним самі?
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий