Не можу сказати, що я скучила. Ні, ми не бачились то всього 27 годин. Але мені не комфортно, мені не хочеться так бути. В мене немає відчуття дому.
Дивно, але моє "нормальне" існування, тобто гармонійне, достатнє, зручне, цікаве, веселе, тепер тільки із Мелешиком (:)). І коли навіть ми по деяких обставинах маємо бути десь далеко один від одного. То це неправильно. Життя складається з двох частинок і болісно, коли вони не рядом.
Комусь це легше, хтось звик, дехто немає іншого виходу, але якщо це можливо - бути якомога частіше вдвох і отримувати радість кожної хвилинки, коли ми разом, то все стає таким легким і всеможливим.
5 комментариев:
радий таке читати)))
пора дитинчатко заводити, шоб дуже сама в такі години не сумувала, ну і Мелешик так само:))
а я то думала. кого б завести :) Як справи? там до тебе така делегація збирається :)
так приятно читать твой блог, я тебя прям не узнаю :)
очень рада за вас! :)
Інна, красунька :) ти як змінилась за цей рік? які плани на майбутнє? все ж таки - оце в тебе так життя! вітаю!
Уррааа!!!
Мені також приэмно читати твій блог. НАтка, я напевно тоже вже скоро буду готова до цього:) Ой, мається на увазі завести блог;)
Цьомаю і обнімаю тебе міцно!
Once friends - friends forever!
Отправить комментарий